Главная страница
Навигация по странице:

  • Актуальність обраної теми

  • Клонування. Досягнення чи небезпека

  • Поняття «клон» та «клонування» Клон

  • Клонування

  • Клітинне клонування

  • Природне клонування (в природі) у складних організмів

  • Клонування зникаючих тварин

  • Історія Генна інженерія

  • Дніпропетровський національний університет ім. Клонові організми


    Скачать 48.49 Kb.
    НазваниеКлонові організми
    АнкорДніпропетровський національний університет ім.docx
    Дата18.06.2018
    Размер48.49 Kb.
    Формат файлаdocx
    Имя файлаДніпропетровський національний університет ім.docx
    ТипРеферат
    #20426

    Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

    Хімічний факультет

    Реферат на тему:

    КЛОНОВІ ОРГАНІЗМИ

    Виконала

    студентка ХФ-13-3

    Рац Ангеліна
    Перевірив:

    доцент Горбань В.А.


    Дніпропетровськ,2014
    Зміст:


    1. Актуальність обраної теми

    2. Клонування. Досягнення чи небезпека?

    3. Поняття «клон» та «клонування»

    4. Клонування бактерій

    5. Природне клонування (в природі) у складних організмів

    6. Клонування зникаючих тварин

    7. Історія


    Актуальність обраної теми
    Мабуть, жодне із досягнень науки не викликало минулого століття таких бурхливих дебатів, як клонування. Можливість створювати людські копії фактично розділила світ на дві частини: тих, хто «за», і тих, хто «проти».

    Причому «проти» виявилася не тільки більшість релігійних діячів, але й частина наукової спільноти.
    Генеральна Асамблея ООН схвалила резолюцію, що закликає країни світу заборонити всі форми клонування людини. Обговорення документа викликало

    бурхливі дискусії.

    Впродовж останніх років в ООН розверталася боротьба між двома ідейними групами. Перша і найчисленніша з них, очолювана США, добивалася введення заборони на всі види клонування людини, тоді як інша, очолювана європейськими країнами, пропонувала заборонити лише репродуктивне клонування, зберігши за ученими право займатися клонуванням в

    дослідницьких цілях.

    Багато дослідників впевнені, що використовування кліток клонованих

    ембріонів дозволить розв'язати багато проблем сучасної медицини.

    Зокрема, експерименти можуть допомогти справитися з хворобою

    Альцгеймера. З другого боку, використовування кліток ембріонів приведе

    до смерті самих ембріонів, що категорично не влаштовує опонентів учених.
    Втім, деякі країни дозволяють "в приватному порядку" своїм ученим

    проводити експерименти по клонуванню. Так в серпні 2004 року ученим

    університету міста Ньюкасл було дозволено приступити до робіт по

    клонуванню ембріона людини з метою медичних досліджень. Подібне рішення

    може бути ухвалене і в Японії.
    Проблема клонування — дуже серйозна проблема в біоетиці, що існує вже

    близько 30 років та істотно відрізняється від традиційної класичної

    нормативної етики, що вчила моралі, і від теоретичної етики, що пояснює світ.
    Я відразу хотіла б зазначити, що проблема клонування – це стільки проблема, що належить до сфери громадської думки, науки чи ідеології, а до серії серйозних інституційних форм: правове поле, державна діяльність. І етик у даному контексті виступає тільки експертом.

    Тому я вважаю, що питання клонування повинне вирішуватися на дуже серйозному рівні і професіоналами, а не шляхом

    опитувань громадської думки.

    Клонування — це галузь науки, яку забороняти не можна і не треба, — це

    призведе тільки до того, що почнуться підпільні дослідження, фінансовані

    з неблагонадійних джерел. Кожна держава повинна вирішувати цю проблему в

    рамках жорсткого політико-правового поля. Але кожна держава по-різному

    готова до вирішення цього питання. Наприклад, у такій корумпованій

    державі, як наша, схильній до найрізноманітніших зловживань, заборони

    повинні бути, звичайно, жорсткішими. Хоч у будь-якій країні напрямки, в

    яких розвиваються дослідження з клонування (особливо людини), повинні

    бути предметом державної політики, всебічного досліджування та

    обговорення елітою різних профілів.
    З погляду етики, клонування як суто біологічна процедура не є небезпечним.

    Я маю на увазі випадки, коли нас лякають «страшилками» на зразок відтворення нового Гітлера, Сталіна тощо. Бо всі ці особистості формувалися в певних обставинах, і жодного людського дубля, крім фізичної схожості, бути не може. Це буде цілком інша людина. Але я думаю, що право кожної людини, щоб її клонували чи не клонували, має бути правом її індивідуального вибору. Якщо я не хочу, щоб мене клонували, то я повинна мати можливість законодавчо це оформити. Це право захисту моєї індивідуальності, і навіть моє тіло, мої фізичні особливості — це моя власність, така ж невід’ємна частина мого «я», як і мої духовні якості.
    Також категорично повинні заборонити клонування двійників для

    продовження життя початкового об’єкта. Тому що навіть клонована істота

    володіє досконалою автономією від свого зразка. Це все одно, якби хтось

    народив дитину, а потім сказав: «Заберіть у неї нирки, коли вона

    підросте, і пересадіть їх мені». Хоч я не виключаю, що підпільно такі

    експерименти можуть проводитися. Відтворення живої істоти з іншою метою,

    крім як для повноцінного всебічного розвитку і радісного життя, підірве

    основи нашої цивілізації. Зовсім інша річ, щоправда, — вирощування

    окремо взятих органів. Це нормально і потрібно.
    Загальне ставлення до цієї проблеми трішечки неадекватне. Люди часто не

    розуміють, що таке клон. До прикладу, абсолютними клонами є близнята. У

    них і здібності бувають однакові, і хвороби однакові. Тобто саме по собі

    існування клонів нічого страшного собою не становить. Мені здається

    цілком слушною та точка зору, за якою методи, близькі до клонування і

    пов’язані з клонуванням, можуть застосовуватися у тваринництві (інша річ

    — чи ці клони будуть достатньо життєздатними. Всі пам’ятають овечку

    Доллі).

    Також безумовно потрібно проводити експерименти по відновленню

    людських тканин і органів, які можна використовувати для «ремонту»

    людського тіла. Що стосується повного відтворення окремого індивідуума,

    то мені здається, що наразі правильно забороняють подібні експерименти.

    Це тимчасова оборона. З тим, щоб маючи вже якісь напрацювання,

    повернутися до цієї проблеми, коли наука буде знати більше, а

    суспільство буде більш готовим до появи клонів. Я думаю, що медицина

    майбутнього — за клонуванням клітин, органів, тканин.

    Клонування. Досягнення чи небезпека?

    Людство переступило поріг ХХІ століття і перед нами невідоме майбутнє,

    зумовлене якщо не загадками у науковій сфері, то щораз більшим зростом

    потенціалу людини. Біда у тому, що у сучасної людини еволюціонує думка

    всевладності у будь-якій царині. Пригадую, що з першим польотом Ю.

    Гагаріна у 1961 році на ракетному агрегаті, науковці-атеїсти у СРСР

    хвалились, що вони розпечатали "божі чертоги" і таким чином позитивні

    науки створять "рай на землі", відкривши усі таємниці людині. Та не так

    то сталося.
    Якогось подібного резонансу у світі набирає новочасна проблема

    клонування. Вирощена таким способом овечка Доллі набирає популярності у

    людей, наче б якась поп-зірка. Широкого гулу набирають досягнення

    Сеульського університету, котрі у липні 1998 року створили методом

    клонування 50 мишей. У чому полягає спосіб клонування, і чому стільки

    людей б'ють у сполох і всіма силами протистоять широкому масштабові

    клонування?
    У природі є два способи розмноження: безстатевий та статевий. Агрономи

    добре знають, що прищеплюючи бажані сорти плодів на прищепу, отримають

    гарний сорт яблук, груш або інших культур. Ось це й є клонування.
    Створення подібного роду дослідів у тваринному світі було донедавна для

    людини incognito, але ось у 60-х роках ХХ століття один з дослідників

    спробував взяти ядро з клітини кишківника дорослої жаби і помістити його

    в запліднену ікринку, вилучивши з неї її вроджене. Сенсаційно було

    побачити вирощену живу жабку, за своїми спадковими ознаками аналогічну

    до тієї, з кишківника якої було взяте ядро. Ось і з цього все і почалось.
    Доведено, що таким способом можна створювати не тільки тварин, а органи

    людини, та й саму людину. Люди у нашому часі не проти склонувати навіть

    самого Ісуса Христа. Та все-таки цей винахід, що кілька десятків років тому штовхав учених до початку масового тиражування живих організмів,

    сьогодні змушує адекватно та обдумано підійти до цієї проблеми.

    Клонування торкається не тільки медико-біологічних експериментів, але й

    області людської душі та моральних норм. Та це лише кілька прогнозів

    такого заходу. Увесь інший "букет" проблем постане перед нами після

    вирощення людини-клона, а це буде незабаром, бо ланцюгова реакція

    почалась зі схвалення парламенту Великобританії про дозвіл клонування

    людських ембріонів, так і стартом приватної корпорації у США Clon-Aid,

    котра почала перше клонування людини.
    Поняття «клон» та «клонування»

    Клон - (від грец. Сlon - нащадок, гілка) це група клітин або організмів, що відбулися від загального предка шляхом безстатевого розмноження і є генетично ідентичними.
    У генетиці клон — точна копія повної або частини макромолекули — носія інформації (звичайно ДНК). Клонування гену означає витягнення гену з одного організму (наприклад, за допомогою PCR) і вставлення його у інший організм (зазвичай за допомогою вектора), де він може використовуватися і вивчатися. Іноді клонуванням у генетиці називають не пересадку гену, а успіх у виявленні гену, що відповідає за певну рису фенотипу, а його переседка є лише побічним ефектом такої ідентифікації. Сам процес пересадки точніше називати субклонуванням.

    У біології:

    1) Клон— сукупність генетично однорідних клітин, які походять від однієї клітини. Клон — основна одиниця обліку у генетиці мікроорганізмів. В основі утворення клонів лежить мітоз, або прямий поділ, наприклад, у бактерій, внаслідок чого генетична інформація розподіляється порівну між дочірніми клітинами. Тривалість життя клонів обмежена, тому що серед споріднених клітин можуть виникати мутантні і давати початок новим клонам.

    2) Клон  — невелика популяція, представлена потомством однієї особини, яка розмножилася вегетативно. Така популяція володіє усіма ознаками материнського організму (має такий самий набір генів, або генотип). Клони в природних угрупованнях часто утворюють парцели або мікроценози.

    3) Клон — однояйцеві близнюки або особини, одержані методом штучного тиражування в сурогатних матерях бластомерів, одержаних з однієї бластоцисти бластодермічного міхурця, що є стадією розвитку зародка ссавців, яка настає внаслідок дробленняяйцеклітини.

    4) Клон — група особин (рослин), які походять від одного предка внаслідок нестатевого(вегетативного) розмноження. Прикладами клонів можуть бути картопля (розмножуютьсябульбами), плодові чи ягідні культури (розмножуються щепленням або живцюванням).
    Клонуванняточне відтворення об’єкта.

    Розрізняють молекулярне та клітинне клонування.
    Молекуля́рне клонува́ння — група методів у молекулярній біології та біотехнології, пов'язаних зі створенням рекомбінантних молекул ДНК і отриманням багатьох копій цієї молекули in vivo. Термін "клонування" в даному випадку означає, що з однієї клітини, що містить рекомбінантну молекулу ДНК, шляхом мітотичного поділу утворюється велика кількість ідентичних за генетичною інформацією клітин - клонів.
    Клітинне клонування — клонування, при якому відбувається виведення популяції клітин із однієї клітини. У випадку простих одноклітинних організмів, чи то бактерій, чи то дріжджів, цей процес є достатньо простим. Однак, для клонування клітин багатоклітинних організмівпотрібно докласти значно більше зусиль — це набагато важче завдання, окрім того, такі клітини розвиваються дуже повільно у звичайних умовах.
    Розрізняють повне (репродуктивне) і часткове клонування організмів. При повному відтворюється весь організм цілком, при частковому - організм відтворюється не повністю (наприклад, лише ті чи інші його тканини).

    Репродуктивне клонування передбачає, що в результаті виходить цілийорганізм. Крім наукових цілей воно може застосовуватися для відновлення зниклих видів або збереження рідкісних видів.

    Один із перспективних застосувань клонування тканин - клітинна терапія в медицині. Такі тканини, отримані з стовбурових клітин пацієнта, могли б компенсувати недолік і дефекти власних тканин організму і не відторгатися притрансплантації. Це так зване терапевтичне клонування.

    Терапевтичне клонування передбачає, що в результаті навмисно не виходить цілого організму. Його розвиток зупиняють заздалегідь, а отримані ембріональні стовбурові клітини використовують для отримання потрібних тканин чи інших біологічних продуктів. Експерименти показують, що терапевтичне клонування може бути з успіхом застосоване для лікування деяких захворювань, які вважалися невиліковними [3].

     Клонування бактерій

    Для бактерій клонування є єдиним способом розмноження. Проте зазвичай, коли говорять про клонування бактерій, мають на увазі навмисне розмноження якийсь бактерії, вирощування її клона, культури.

    Природне клонування (в природі) у складних організмів

    Клонування широко поширене в природі у різних організмів. У рослин природне клонування відбувається при різних способах вегетативного розмноження. У тварин клонування відбувається при амейотіческомпартеногенезе і різних формах поліембріонії. Так, серед хребетних відомі клонально розмножуються види ящірок, що складаються з одних партеногенетических самок. У людини природні клони - монозиготніблизнюки. У деяких видів броненосців в нормі народжується від чотирьох до дев'яти монозиготних близнюків. Широко поширена клонального розмноження серед ракоподібних і комах. Унікальний варіант природного клонування відкритий недавно у мурах - малого вогняного мурашки (Wasmannia auropunctata), самці і самки якого клонуються незалежно, так що генофонди двох статей не змішуються. У цього виду робочі особини розвиваються з запліднених яєць, матки - з незапліднених диплоїдних яєць. В деяких яйцях, запліднених самцями, всі хромосоми матері руйнуються, і зтаких гаплоїдних яєць розвиваються самці.

    Клонування зникаючих тварин

    Повідомленнями про клонування все нових і нових представників тваринного

    світу здивувати як учених, так і обивателів уже досить важко. Проте

    повідомлення про вдале завершення робіт із клонування буйвола все-таки

    зацікавило наукову громадськість. Адже в даному випадку йшлося про

    імплантацію звичайнісінькій корові заморожених клітин загиблого в

    зоопарку горбатого бізона, одного з останніх представників виду дикої

    фауни бамбукових джунглів Індії та Бірми. Щоправда, не зовсім звичайним

    був сам зоопарк.
    У Центрі відтворення рідкісних і зникаючих видів тварин, що міститься в

    Сан-Дієго, давно вже готуються до експериментів з клонування не тільки

    вимираючих, а навіть і вимерлих тварин. Зокрема, у розпалі підготовка до

    клонування іспанського гірського цапа, останній відомий науці

    представник яких загинув у цьому ж зоопарку рік тому під зваленим

    буреломом деревом. Його заморожені клітини імплантуватимуться звичайній

    альпійській козі. Роберт Ланца, віце-президент массачусетської фірми

    Advanced Cell Technology, яка й здійснює всі ці експерименти, уже

    всерйоз замислюється над клонуванням мамонта, залишки якого були

    виявлені торік у Сибіру в крижаній брилі, вік якої сягає 20 тисяч років.

    У цьому випадку на роль сурогатної матері шукають слониху.

    Хоча Ноа (а саме так назвали клонованого бізончика) прожив лише два дні

    й помер від звичайної бактеріальної інфекції, експеримент усе ж визнаний

    вдалим, оскільки під час його проведення була підтверджена принципова

    можливість використання як сурогатних матерів самок інших видів. З

    іншого боку, цей черговий успіх лабораторної науки наближає до людства

    загрозу.

    Історія
    Генна інженерія – це комплекс технічних прийомів перенесення в структуру

    клітини живої істоти деяких видів генетичної інформації, якої попередньо

    там не було. ДНК, як відомо, – це спадковий матеріал усіх організмів, за

    винятком деяких вірусів, для яких таким матеріалом є РНК.

    Послідовно ДНК є носієм генетичної інформації, яка передається з покоління в покоління. В частинці ДНК вирізняємо гени – структури, що співдіють між собою. Ген – функціонально неподільна одиниця генетичного матеріалу. Сукупність усіх генів даної клітини або організму складає його генотип. Генна

    інженерія – це штучне створення “бажаних” мутацій та рекомбінацій. По

    суті, генна інженерія полягає на “вирізанні” з одного генотипу фрагменту

    ДНК і вставлення його до іншої частинки ДНК іншого організму.
    Творцем генетики вважають Г. Менделя, який 1866 року першим описав

    основні закони успадковування. 1905 року В. Батесон своїми дослідженнями

    підтвердив обсервації Менделя і назвав нову науку генетикою. В 30-х

    роках ХХ ст. розвинулася хромосомна теорія спадковості Т. Моргана, а

    також дослідження над мутаціями генів. Молекулярна генетика доводить до

    розшифрування генетичного коду. 1956 року було повторно відкрито

    хромосоми людини як фундаментальні структури й носії генетичного

    матеріалу. 1965 року було здійснено злиття клітин людини з клітинами

    миші з переміщенням генів у хромосоми людини. Саме тоді Хотчкін вперше

    ввів поняття генетичної інженерії.
    1967 роком датують початок використання методів генетичного

    пренатального діагнозу.

    1970 року було синтезовано перший штучний ген.

    1971 року – одержано гібридну (рекомбіновану) ДНК. 1981 року завдяки

    клонуванню народилися перші миші.
    Результати досягнень генної інженерії: можливість ідентифікації

    патологічних генів, розробляння молекул, важливих для людини, що дало

    змогу використовувати їх на широкому рівні (інсулін, гормони росту,

    вакцини); створення рослин і тварин із особливими ознаками. Отож, маємо

    такі цілі генетичної інженерії: діагностична, терапевтична, продуктивна,

    перебудови, експериментальна (деструктивна).
    Генна інженерія робить можливою генну терапію. Її завдання –

    “розшифрувати” людський геном, тобто пізнати повну інформацію на тему

    спадкового оснащення людини. На сьогодні відомо, що багато хвороб має

    спадкову основу. Щоб їм запобігти або лікувати, необхідно пізнати генотип людини.

    Генна терапія – це введення до людського організму або клітини гена, тобто фрагмента ДНК, з метою попередження або лікування патологічних станів. Генетичні маніпуляції несправедливі, коли редукуютьлюдське життя до ролі предмета, коли при цьому забувають, що мають справу з особою розумною і вільною.
    Генетики аж ніяк не зупиняються на лікуванні, а, посилаючись на свободу

    наукових досліджень, хочуть експериментувати, маючи на меті створення

    певного типу надлюдей, які могли б запанувати над іншими. В такій

    перспективі генетика легко замінюється на євгеніку зі всіма її

    негативними наслідками. Не можна замовчувати того, що ці відкриття можна

    використати для селекції ембріонів, що полягає в елімінації тих, які

    мають якісь генетичні хвороби або патологічні генетичні риси. Такою

    була, між іншим, ідеологія гітлеризму. Небезпечна й “сімейна євгеніка”,

    коли батьки, зокрема ті, які мають фінанси, старатимуться “поліпшити”

    генетичний матеріал своїх майбутніх дітей.
    Важливо не тільки зберегти життя, але й шанувати генетичну ідентичність

    кожного людського індивіда – це головний етичний принцип, на якому мають

    ґрунтуватися генетичні втручання.

    Суть клонування проста: потрібно дві клітини - одна, яка буде донором ядра ігосподар якої клонується, і яйцеклітина, розвитком якої і буде керувати підсаджує ядро. Власне ядро ​​яйцеклітини повинно бути знищено (кліткаенуклеірованних). Досвід також показує, що для клонування краще, якщо яйцеклітина не запліднена. Клітку-донор тим чи іншим способом змушують перейти в так звану G0-фазу або стадію спокою. Після цього її ядро ​​або шляхом пересадки, або злиттям клітин доставляється в яйцеклітину.
    Остання стимулюється до поділу і приступає до формування ембріона. Останній підсаджується в матку так званої сурогатної матері, де у разі вдалого розвитку формує новий організм, який є генетично ідентичним тому, який був донором ядра. 

    Зараз найбільш відомі два варіанти даної методики - так звана Рослінського і Гонолульский технології. Перша була використана при клонуванні вівці Доллі Яном Вільмута і Кітом Кембелл з Рослінського інституту в 1996, а друга - групою вчених з Університету Гаваї в 1998, в результаті чого було отримано півсотні клонів миші. 
    Історія клонування дуже насичена і динамічна. Перші досліди, пов'язані зклонуванням, по великому рахунку, почали проводити лише близько сотні років тому.

    От коротенько весь список основних відкриттів, в результаті яких "копіювання" живих організмів стало можливим.

    1902 - Ганс Шпеманн проробляє досвід з розділення раннього ембріона саламандри. Обидві частини зародка розвиваються в нормальних тварин. 

    1928 - той же Шпеманн виробляє першу пересадку клітинного ядра, тим самим закладаючи основи методу, який буде ключовим у майбутніх експериментах з клонування. 

    1952 - вчені Бріггс і Кінг шляхом клонування отримують покоління пуголовків.

    1958 - Ф. Стьюард вирощує цілу рослину моркви з єдиної клітини. 

    1962 - Дж. Гердон отримує клон жаби, вирощений з диференційованих клітин дорослої тварини

    1963 - Дж.Б.С. Холдейн вводить термін "клон". 

    1984 - данський учений Стін Вілладсен повідомляє, що йому вдалося клонувати вівцю з клітин тижневого ембріона шляхом так званого "здвоювання" ("twinning").
    1986 - Ферст, Пратер і Айстоун клонують корову з ембріональних клітин. 
    1990 - початок проекту "Геном людини". 
    1994 - Ніл Ферст отримує генетичні копії телят з ембріональних клітин. Зародки досягають принаймні 120-клітинної стадії. 
    1996, липень - народження вівці Доллі, першого великого тваринного, клонованого з використанням ДНК дорослої тварини (клітин молочної залози). Досвід вдався з 276 спроби. 

    1998, грудень - японські вчені повідомляють, що отримали 8 клонів з клітин дорослої корови - третього клонованого ссавця.

    Clonaid - компанія, яка була заснована в лютому 1997 року Раелем, лідером руху раелітів і групою інвесторів на Багамських островах. Призначенням компанії було оголошено клонування людини, і, що цікаво, ще в 2000, згідно з даними на сайті компанії, у списках охочих було більше 250 багатеньких громадян, готових викласти 200 000 доларів за послуги клонування. У 2000 головою компанії була призначена вже відома нам Бріджит Буаселье, єпископ секти раелітів. Пані Буаселье є доктором фізики і біомолекулярної хімії і до цього, як повідомляється, очолювала велику фармацевтичну компанію у Франції. 
    Як далі повідомляється в історії компанії, в 2000 році Буаселье мала контакт з якоюсь бездітної американської парою, першим великим інвестором Clonaid, яка, ймовірно, і є батьками нещодавно народженої Єви. Перші роботи з клонування були розпочаті на початку 2001. 
    Пізніше в цьому ж році компанія, щоб уникнути зайвого інтересу з боку американського уряду, перебазували свої лабораторії на територію "іншої країни, де клонування є легальним". 

    Висновок 


    Отже, клонування - це добре чи погано? Завершуючи роботу над рефератом неможливо прийти до одного висновку. У кожної людини своя думка на цей рахунок. Але все ж я постараюся узагальнити підсумки. 
    Науковців потрібно, щоб наука розвивалася далі. Вони будуть ставити свої досліди навіть незважаючи на заборони. 
    Медики виступають за терапевтичне клонування - адже це допоможе надати реальну допомогу людині і врятувати йому життя. 
    Представники майже всіх конфесій проти клонування взагалі, тому що вони стверджують, що людина не може творити подібно до Бога. 
    Громадська думка спрямоване в основному теж проти бездумного клонування всього і вся. 
    Політики багатьох країн видали мораторій і законопроекти, що забороняють діяльність з клонування, принаймні, у відношенні людини. 
    Я вважаю, що наука, звичайно, повинна розвиватися, але біоетичні принципи повинні бути обов'язково дотримані. Всі досягнення науки повинні бути використані на благо людини. 
    Список літератури 
    1. Берд К. Початок епохи клонування. / / Компьютерра, 28.01.2001. 
    2. Вир С. Клонування людини: Аргументи на захист. - М.: Медицина, 2002. 
    3. Вісенс А. Природа сама вирішила поставити заборону на клонування. / / Nature, vol 407, p 318. 
    4. Дзюбан Ю. Зробіть копію! / / Компьютерра, 01.02.2003. 
    5. Смирнов Ю. Дорога до безсмертя. - Ярославль: Наука, 2001. 

    6. http://uk.wikipedia.org/wiki/Клонування

    7. http://www.scorcher.ru/art/science/clons/clons.php
    написать администратору сайта