Главная страница
Навигация по странице:

  • Курсовий проект з дисципліни „Луківництво та газони” Виконала

  • Перевірила: Колесніченко О. В.Дзиба А. А. Київ-2008Зміст Сторінка Вступ

  • Розділ І V . Технологія створення газонів

  • Розділ V. Розрахунок витрат та технології створення партерного, спортивного та мавританського газонів

  • Список використаної літератури

  • Розділ І. Значення газонів та їх класифікація Культурний газон

  • Значення газонів 1. Значення газонів при формуванні ландшафту

  • 2. Санітарно-гігієнічне значення газонів

  • ІІ. Звичайні садово-паркові газони

  • VІ. Дернові покриття спеціального призначення

  • Курсова. Газони. Кабінет Міністрів України Національний аграрний університет нні лісового та садовопаркового господарства


    НазваниеКабінет Міністрів України Національний аграрний університет нні лісового та садовопаркового господарства
    АнкорКурсова. Газони.doc
    Дата17.10.2017
    Размер356 Kb.
    Формат файлаdoc
    Имя файлаКурсова. Газони.doc
    ТипДокументы
    #9483
    страница1 из 6
      1   2   3   4   5   6


    Кабінет Міністрів України

    Національний аграрний університет

    ННІ лісового та садово-паркового господарства

    Факультет СПГ та ЛА

    Кафедра декоративного садівництва та фітодизайну

    Курсовий проект

    з дисципліни „Луківництво та газони”

    Виконала:

    студентка 3 курсу 2 групи

    факультету СПГ та ЛА

    Голівець М. О.

    Перевірила:

    Колесніченко О. В.

    Дзиба А. А.

    Київ-2008

    Зміст
    Сторінка

    Вступ 3

    Розділ І. Значення газонів та їх класифікація 4 - 11
    Розділ ІІ. Інтродукція газонних трав 12 -23
    Розділ ІІІ. Еколого-біологічна характеристика родів газоноутворюючих трав 24 -32

    3.1. Рід Костриця – Festuca L. 25 - 17

    3.2. Рід Пажитниця – Lolium L. 28

    3.3. Рід Мітлиця – Agrostis L. 28 - 29

    3.4. Рід Тонконіг – Poa L. 29 - 30

    3.5. Рід Паспалум – Paspalum L. 31

    3.6. Рід Лядвенець – Lotus L. 31

    3.7. Рід Конюшина – Trifolium L. 32
    Розділ ІV. Технологія створення газонів 33 - 39

    4.1. Створення газонів шляхом висіву насіння 34 -36

    4.2. Створення газонів методом гідропосіву 36-37

    4.3. Рулонні газони 38

    4.4. Створення газонів шляхом висаджування вегетативних 39

    частин газонних трав

    Розділ V. Розрахунок витрат та технології створення

    партерного, спортивного та мавританського газонів 40 -44
    Розділ VІ. Догляд за газоном 45 - 55

    6.1. Скошування та стрижка газонів 45 - 49

    6.2. Полив газону 49 -51

    6.3. Підживлення газонів 51-53

    6.4. Боротьба з бур’янами 53 - 55
    Список використаної літератури 56

    Вступ
    Газони були відомі з глибокої давнини. Ще 500 років до н. е. вони складали основу персидських садів. З Персії за допомогою греків та римлян вони поширилися на Британські острови, де завдяки вологому та м ’якому клімату умови для них виявилися дуже сприятливими. Сьогодні газони є обов’язковим елементом штучно створених зелених насаджень у всіх куточках світу ( оскільки мають важливе декоративне та санітарно-гігієнічне значення), і тому питання створення та догляду за газонами є надзвичайно актуальними.

    Нерідко газони не відповідають сучасним вимогам, оскільки неправильно влаштовані, утримуються у неохайному вигляді або використовуються не за призначенням. Тому важливими є розробка питань агротехніки на високому науковому рівні та проведення комплексних досліджень. Значну увагу потрібно приділяти питанням модифікації грунту, який повинен володіти сприятливими водно-повітряними властивостями, які б сприяли енергійному росту газонних трав; питанням по розробці системи добрив, яка забезпечила б повноцінне живлення рослин та часткове очищення газону від бур’янів; питанням по догляду за газонами та ін.

    Сучасні технології створення газонів дозволяють отримати смарагдовий килим високої якості, за короткий період часу (рулонний газон), у важкодоступних місцях (метод гідропосіву).

    Введення нових сортів газонних трав вітчизняної та зарубіжної селекції, які володіють стійкістю до морозів та посухи, гарними регенераційними властивостями та високою зносостійкістю тощо дозволяє значно підвищити якість газонів та їхню довговічність у всіх регіонах нашої країни.

    Розділ І. Значення газонів та їх класифікація


    Культурний газон - це певна ділянка однорідної території зі штучним дерновим покриттям, який створюється посівом та вирощуванням дерноутворюючих трав для декоративних, спортивних, ґрунтозахисних та інших цілей.

    Переважаюче значення при створенні газонів мають багаторічні злакові трави. Завдяки інтенсивному вегетативному відновленню та утворенню, частіше укорочених, добре облистнених пагонів, злакові газонні трави утворюють щільно зімкнутий вільний від бур’янів килимовий травостій, а мичкуваті кореневі системи, що мають у сукупності велику протяжність та масу, переплітаючись з кореневищами та основами пагонів, рівномірно пронизують та закріплюють частинки верхнього шару ґрунту та формують міцну дернину. Сьогодні газонні рослинні покриття відрізняються значною різноманітністю; для їх створення використовують різні види трав (асортимент яких постійно збільшується) та різні методи їх культивування.

    Значення газонів
    1. Значення газонів при формуванні ландшафту

    Газони в системі рекреаційних насаджень являються ландшафтоутворюючим елементом, адже саме завдяки наявності полян та водойм можливою стає побудова перспектив переднього, середнього та заднього плану у парковій композиції, членування ландшафту взагалі. Газон, як горизонтальний базис і основний фон, служить основою для планомірного розміщення на ньому різних типів зелених насаджень, архітектурних споруд та інших елементів садово-паркової композиції.

    Кожному виду садово-паркової композиції відповідає свій тип газону. Наприклад, в партерній частині парку повинен влаштовуватись газон партерного типу. На полянах в крупних лісо–лукопарках – газон лукового типу.

    Як основний та об’єднуючий елемент, газон дає можливість урізноманітнити та посилити тональність забарвлення дерев, кущів та квітників. На його фоні більш рельєфно виділяються різні рослинні групи. Яскраве забарвлення квітів разом із зеленим фоном газону створює гармонічно контрастні композиції.

    Газони займають від третини і більше половини площі садів, парків та інших зелених об’єктів. Нелегко уявити Тростянецький парк без відомих полян. Парк без газону неможливий, як полотно художника без світла та фону.

    2. Санітарно-гігієнічне значення газонів

    Із рослин, які використовують в декоративному садівництві, багаторічні трави, вирощувані на газонах , як ніякі інші рослини надають ландшафту приємного соковито-зеленого забарвлення на протязі найбільшої частини вегетаційного періоду. Правильні методи культивування дозволяють милуватися зеленню газонів до пізньої осені. Вченими встановлено, що зелений колір краще за будь-який інший відновлює роботу нервової системи, зменшує втому, сприяє відновленню праздатності людини. Нагадуючи поля та луки і ніби наближаючи до умов природного ландшафту, зелений колір і рівна поверхня заспокійливо впливають на людину.

    Багаточислельні наземні вегетативні органи газонних трав мають велику кількість невеликих звукопоглинаючих поверхонь, перешкоджаючи цим розповсюдженню міського шуму.

    У населених пунктах, особливо у великих промислових містах, газони мають велике санітарно-гігієнічне й екологічне значення. Адже густий трав’яний покрив – це своєрідна жива лабораторія, що збагачує міське повітря киснем. Як відомо, вміст вуглекислоти у міському повітрі підвищується до 0,04-0,2 % проти нормального її вмісту у природному чистому повітрі, наприклад над луками чи в лісі 0,03 %. Можна вважати, що газон з гарним травостоєм у процесі фотосинтезу протягом часу поглинає близько 1,5 г СО2 на 1 м2. Теоретично це означає, що вся вуглекислота, яку видихає людина протягом години (38 г СО2), може бути поглинутою за той же час ділянкою травостою 25 м2.

    Газонний травостій, як і інша рослинність, безпосередньо впливає на збільшення іонізації повітря.

    Вкриваючи значну частину території населених пунктів, газони покращують мікроклімат, оскільки вони зменшують пилимість та нагрівання ґрунту. Дослідженнями багатьох вчених встановлено, що кількість пилу та шкідливих мікроорганізмів серед зелених насаджень різко зменшується порівняно з іншими територіями міста. Так, травостій газонів, зменшуючи швидкість вітру на 10 % (а відтак зменшуючи швидкість та змінюючи напрям руху частинок пилу), внаслідок безпосередньої механічної фільтрації збирає на своїй поверхні значну частину пилу.

    Дослідження газонних агроценозів у зонах різної загазованості повітря показали, що в промисловому середовищі вони формують специфічний фітоклімат, пов’язаний у першу чергу з екологією їх зростання, зі зменшенням прозорості повітря. Незважаючи на значну загазованість повітря, ряд дерноутворюючих трав – костриці червона та попелясто-сіра, тонконоги вузьколистий та лучний та ін. – проявляють достатню витривалість до токсичних викидів навіть при безпосередній близькості до джерела забруднення. За відносно короткий час вони формують трав’яний покрив, який у процесі своєї життєдіяльності активно продукує кисень.

    Випаровуючи більшу кількість вологи під час росту, газонні травостої підвищують відносну вологість повітря і створюють прохолоду над своєю поверхнею. Так, лучні мезофіти транспірують вдень до 100-200 г годину з 1м2 листових поверхонь; випаровуюча поверхня листя на 1 га луків становить 22-38 га, а іноді і більше. Відносна вологість повітря над газонами може бути на 6-13 % більшою, ніж над вкритою асфальтом поверхнею.

    Відмічено зниження температури над газонним травостоєм на 2,5-50С порівняно з відкритим ґрунтом (Коваленко, 1977).

    Поверхня ґрунту, вкрита травостоєм, холодніша на 2,20 в травні та 4,30 в червні, ніж поверхня невкритого рослинністю ґрунту, а на глибині 10 см ґрунт під травостоєм прохолодніший на 2,30 в травні та на 3,40 в червні (Шенников, 1941). Це пояснюється тим, що до грунту, на якому росте газон, надходить значно менше сонячної радіації. Так, на газоні лучного типу з високим та густим травостоєм до висоти в 10 см може доходити тільки четверта частина сонячної радіації, а до самого грунту ― тільки п’ята. Крім того, під травостоєм амплітуда коливань температури була менша, тобто тепловий режим тут був рівніший. Отже, фітоклімат газонів характеризується більш помірним тепловим та водним режимом приземного шару повітря та поверхні ґрунту (Коваленко, 1977).

    У повітрі міста міститься велика кіль­кість хвороботворних бактерій. Напри­клад, 1 м3 міського повітря може містити до 4,5 тисячі різноманітних бактерій, а сільського — лише до 500. Спеціальним дослідженнями Б.В. Фокіна (1948) та П.Т. Головача (1955) встановлено, що травостій газонів володіє фітонцидними властивостями, позитивно впливає на очищення повітря, води и ґрунту від хвороботворних бактерій. Найбільш сильною фітонцидною дією володіє Festuca rubra L.; значною - Lolium perenne L. і Agrostis alba L. Ризосфера багаторічних трав являється сильним фактором відмирання патогенних бактерій, постійно забруднюючих ґрунт.

    Газонні злаки, вирощувані багато років на одному і тому місці, покращують структуру та родючість ґрунту. Так, коренева система газонних трав, густо пронизуючи ґрунт, сприяє життєдіяльності корисних мікроорганізмів, які розкладають органічні рештки. Бобові рослини накопичують в ґрунті азот.

    У крупних луго-лісопарках скошені газони використовують на корм тваринам.

    Класифікація газонів

    В залежності від цілей використання газони поділяються на декоративні, спортивні та спеціального призначення.

    Декоративні газони створюють в садах, парках, скверах, лісопарках, лукопарках, в системі насаджень жилтлових районів та інших зелених об’єктах населених місць.

    Декоративні газони, в залежності від місця розташування в садово-парковому ландшафті і складу рослинності, що їх утворюють, поділяються в свою чергу на класи.
    І. Партерні газони

    Зазвичай створюються у головних вузлах архітектурної композиції, як би на головному фасаді: у партерних композиціях парків, майданчиків, біля громадських будівель, біля пам’ятників, фонтанів, скульптурних груп, декоративних водойм та ін.

    Вони займають головним чином геометричні сектори і центральну частину об’єктів, що озеленюються; служать основою для облаштування партерів, відіграють важливу роль в їх квітковому оформленні. При створенні партерів потрібно дотримуватися головної вимоги, а саме щоб площа головного фону – партерного газону – завжди переважала над площею квітників та інших деталей в даній композиції. Якщо площа квітника та квіткової мозаїки рівна площі трав’яної основи або переважає її, то складається враження роздробленості всієї композиції, відсутнє цілісне сприйняття всієї картини.

    Трави, які використовують для створювання партерних газонів, повинні бути довговічними та на протязі всього вегетаційного періоду створювати низький, густий рівномірний травостій з гомогенним яскраво-зеленим забарвленням. Краще всього цим вимогам відповідають багаторічні, низькорослі злакові трави з тоненькими стеблами, відносно вузьким листям, з високою інтенсивністю кущіння, трави з тонкою будовою дернини. Найбільш однорідний і красивий партерний газон можна отримати при чистій культурі таких видів злакових трав, як костриця червона і різнолиста тонконіг лучний, мітлиця тонка, і в меншій мірі – райграс, мітлиця пагононосна та ін.

    У випадку, коли чиста культура трав неможлива, для влаштування партерних газонів може бути застосована суміш трав, але тільки із видів, які мають однорідну фактуру куща і забарвлення, що утворюють в результаті спільного зростання однорідний зелений килим з рівномірним дифузним розміщенням погонів по площі.

    ІІ. Звичайні садово-паркові газони займають більшу частину трав’яного дернового покриву на території парків, скверів, бульварів, мікрорайонних та внутрішньоквартальних насаджень, центральних частин лісо - та лукопарків. Головними пріоритетами цих газонів повинні бути:

    • декоративність;

    • довговічність;

    • стійкість до частого підстригання;

    • стійкість до витоптування;

    • тіневитривалість;

    • в окремих умовах посухостійкість та морозостійкість.

    Таким чином, для створення таких газонів необхідно використовувати травостої, які утворюють міцну дернину, що зможе протистояти механічним пошкодженням та іншим несприятливим факторам.

    Створення міцної стійкої дернини можливе при спільному вирощуванні трав з різними типами пагоноутворення, тобто тих, що мають різні життєві форми (кореневищних, кореневищно-кущових, нещільнокущових, рідше стижневокореневих щільнокущових).

    Для цієї цілі придатні всі види трав, які використовують при створенні партерних газонів. Окрім того, в залежності від зональних грунтово- кліматичних умов можуть використовуватись такі види, як костриця валлійська (типчак), лучна, овеча, східна; тонконоги вузьколистий та звичайний; пажитниця багаторічна та багатоквіткова, житняки сибірський, пустельний, гребенеподібний.

    ІІІ. Лучні газони

    Займають великі простори лісо - та лукопарків, також більші полянки у крупних парках. Ці газони створюються покращенням існуючих травостоїв методами поверхневої обробки дернини і підсівом відповідних сумішей. По видовому складу лучні газони можуть бути представлені різнотрав’ям із багатьох родин (злаків, бобових, осокових та ін.).

    До складу травостоїв на лучних газонах можна додатково вводити багато злакових видів (пирій повзучий і безкореневищний, стоколос безостий, тимофіївку лучну, лисохвіст лучний, тонконоги болотний та лісовий, бекманію звичайну та ін.); бобові (конюшину білу, червону і гібридну; лядвенець рогатий, люцерну синю та жовту, еспарцет, астрагали та ін.); осокові (осоки ранню, низьку та ін.), а також багато видів різнотрав’я (деревій, перстач гусячий, вероніку та багато ґрунтовкривних рослин).

    Трави на лучних газонах скошують більш рідко, інколи допускаючи до цвітіння, у результаті чого отримують красиві квітучі луки.

    ІV. Мавританські газони (так звані пістряві, квітучі газони)

    Їх створюють на місці звичайних садово-паркових та лучних газонів, рідше окремими квітковими групами та плямами на фоні партерних газонів.

    У класичному розумінні мавританські газони влаштовують із суміші деяких видів багаторічних та однорічних злаків із квітковими рослинами (настурцією, маком, портулаком, іберійкою, нагідками, ешольцією, віскарією, цибулинними та ін.). Але при спільному вирощуванні трави часто заважають нормальному розвитку квіткових рослин, тому інколи квіти висівають окремими куртинами на фоні злакового газону.

    V. Спортивні газони

    До них належать: футбольні поля, ігрові майданчики, гольфові поля, іподроми, поляни для масових ігор.

    Основними вимогами до таких газонів є рівність, пружність, стійкість до навантажень, особливо до витоптування. Тому для створення спортивних газонів використовують види із ажурною будовою дернини, витривалі до витоптування, які не утворюють горбиків і можуть рости на одному місці 10 і більше років. Найчастіше використовують такі злаки, як тонконіг звичайний та однорічний, костриця лучна, мітлиця пагононосна.

    VІ. Дернові покриття спеціального призначення

    До цієї групи входять: дернові покриття ґрунтових аеродромів, ділянки між твердими територіями аеродромів, дернові покриття, що використовуються для рекультивації ландшафтів (задерніння схилів залізничних та шосейних доріг, гідроспоруд, промислових відвалів).

    Такі покриття можна створювати із районованих для пасовищ багаторічних злаків та бобових. Більш широкий асортимент дає можливість диференційованого підбору рослин та створення травосумішей, що відповідали б технічним вимогам відповідно до екологічних умов.

    Головну увагу при цьому звертають на:

    • якість дернини;

    • стійкість до механічних пошкоджень;

    • розмивання дощовими та талими водами;

    • довговічність та невибагливість.

    Декоративні якості таких газонів мають другорядне значення.

    Велику роль мають дернові покриття для закріплення та захисту від вітру поверхні пилимих промислових відвалів, наприклад золошлакових відвалів ТЕС, а також переробних підприємств. Навіть вітри незначної сили розносять з таких площ величезну кількість дрібних часток пилу.

    Для задерніння еродованих схилів використовують пирій повзучий, стоколос безостий.

    На узбіччях доріг створюють дернові покриття з костриці східної.
      1   2   3   4   5   6
    написать администратору сайта